|
Я - учитель
«Твори добро», - душа моя благала.
«Запалюйсвітло», - радили батьки.
Я нелегкий для себе шлях обрала,
Щоб нести світло і добро через віки.
В усічаси учитель – то є сила,
Він совість, розум, світла голова.
Хоч в цесьогоднівіритинесила,
Але визнаєте, я все-таки права.
Я щировірю у мистецтво слова,
Я намагаюсь в душу зазирнуть,
Навчитибачитипрекрасне і чудове
І правильно обратьмайбутню путь.
Читання, і письмо, і рахування –
Цьомунавчити не проблема вже.
Мета сучасногонелегкогонавчання –
Людина, щожиття в собінесе.
Дітей я прагнунаучитижити,
Іти за покликомпалкихсердець,
Красу і відчувати, і творити,
І іншихчути, й слухати себе.
Нехай я крапля у освітнімморі,
Нехай зірок з небес не дістаю,
Знаннямої не стліють у коморі –
Я їхсучаснимдітямроздаю.
Димира, березень, 2011
***
Якщо люди самі не вміють літати, нехай научать літати своїх дітей. Літати високо, далеко, красиво. І настане час, коли діти розкриють крила і полетять. Нехай дорослі просто підуть за дітьми, щоб оберігати їх від падіння. І тоді вийде, що вони теж летять...
Учити літати...
Учити мріяти...
Учити творити...
Це призначення педагога.
Небесні вітрила блакитні осіння пора підняла,
І росяних трав оксамити з південних країв принесла.
Вплітає усміхнена осінь листків золотавих стрічки
Замріяним вербам у коси і золото сипле в річки.
У морі барвистому квітів лунає симфонія дня.
До школи, до школи, до школи на вічну дорогу знання.
В колосках, снігу і жовтім листі,
У квітках і вранішній росі
Закохалась молодість в дитинство,
Заховалась в травах і весні.
Ти мене відкритими дверима
Запросила в храм добра і знань,
Сільська школа, лагідна і мила
Моя радість і моя печаль.
Стала ти для мене мов колиска.
Строга, чемна, радісна, шумна.
В тобі завжди дихає дитинство
Кожен вчитель – син твій і дочка.
Внуки – учні, соняха зернинки,
Пробіжать за парти в ранній час.
В твоїх вікнах зайчики – сніжинки
Ніжним світлом зігрівають нас…
| 
